Зацвіли каштани.
Другий раз цвітуть.
Вересень надворі, наче жовтень:
вітер, дощик,
неба сіра ртуть,
листя жовте.
І каштани – квіти молоді –
доцвісти спішать до снігу,
поки все не знищать холоди,
цвіту не вкоротять віку.
Те цвітіння – мить передчуття,
прагнення цвісти і жити.
Сонцем недоношене дитя
на гілляччі голім – квіти.
Без тепла і без дбайливих рук,
наче то душа заквітла,
квітка починає рух
до очищення, до сонячного світла…
…………………………………………..
Розум мій! – очиститись спіши:
і твої роки – не так вже й довгі.
Викинь бруд з розквітлої душі,
щоб, як біль, не чути в серці докір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708033
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2016
автор: mavlail