Сама собі ялиночку зрубаю,
Сама на неї вірші всі одягну.
Я чобітки швиденько вибираю,
Бо сніг такий у лісі! Як притягну?
Та зайчик став благати, і лисиця,
Щоби я ту ялинку не чіпала.
Прийшов і вовк, прийшла його вовчиця.
Як добре, що її я не зрубала.
Я сіла і тихесенько так плачу,
Бо стільки б шкоди в лісі наробила.
А зайченя :
-Та ми тебе пробачим.
Лише... Щоб в нас хоч місяць погостила.
Готують мене медом. Сік, горішки,
Калину і сушені полуниці.
І кутають вночі Відоньки ніжки
У хвіст рудоволосої лисиці.
Ось з ними Новий зустріне Віда!
А ліженько яке мені зробили!
Ой, щоби там не лишитись до літа.
Чи Ви б до мене в гості там ходили?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707982
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: Відочка Вансель