Мовчать сніги, мовчать най білі,
Бо вже сказали все давно;
Ковил на скіфській, на могилі
Мовчить, немовби все рівно...
Віки все змінюють на лику
Землі, лиш люди все без змін –
Воюють, злобствують без ліку,
Тож скільки зброї, бомб і мін.
Скіль тих філософів на світі,
Розумних особистостей,
А побажань, і заповітів,
Книг праведних, есе, статей?
Чому ж, блукаючи знаннями,
І Біблію, гортаючи,
Ми просуваємось до ями,
З Любові й Віри, сміючись?
Мовчать сніги, мовчать най білі...
Пророки довели давно.
Ковил на скіфській, на могилі
Мовчить – не чують, все рівно...
Ще рік майнув, гнівимо Бога.
Щоб півень кукурікнув – ждем?
Коли ж знайдем пряму дорогу?
Невже повернемось в Едем?
22.12.2016р.
*Едемський сад | Дерево пізнання добра і зла |
Дерево життя | Заборонений плід | Первородний гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707868
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: Променистий менестрель