Ми часто вірим не тим,хто покаже мости,
а лиш тим,хто не дасть утонути ніколи,
й не туди,куди кличуть,нам хочеться йти,
Ми крокуєм туди ,де нас розуміють з півслова.
Ми не хочем отримати щастя взамін,
Ми шукаєм тільки опору,
Хто розкаже секрети свої
Й намалює нам небо прозоре.
Та буває в світі абсурд,чи то доля дарує каприз,
від якого до крові кусаємо губи:
ми відштовхуєм вниз,тих,хто любить до сліз
й до знемоги притягуєм тих,хто нас губить...
А ночами забувши про сни,
Відкриваємо щось невідоме
Ми так часто вірим в думки
Тільки в ті, що судилось їм не збутись ніколи...
©M.V.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707839
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2016
автор: vitaline