Забувся дотик до твоїх грудей,
Життя навпіл – дві зразу половини.
Серце в крові, хоч я не Прометей,
І клятий біль пече із середини.
Солоний дощ, що перемив роки,
Ще довго серце лоскотати буде.
Чуже їм’я кричатимуть круки,
Твоє ж їм’я ніколи не забуду.
А вже на скроні сипле перший сніг,
Болить чомусь і плаче середина.
Я все, що мав в душі своїй зберіг,
Бо ти мені подарувала сина.
Та обірвалась враз життя струна,
Немає ні надії, а ні віри.
І тільки пам’ятатиме трава,
Що наші зорі в небі догоріли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2016
автор: Віталій Назарук