ГРУБО КАЖУЧИ, ЩИРО

***
Якщо,  буває,  сяють  зорі,  –
то  це  емоцій  ціле  море.
Якщо  викопую  слова,
аби  боліла  голова
у  читача  і  візаві,
то  що  у  мене  в  голові?

***
Душу  притягує  зваба,
тіло  –  тепло  на  печі.
Діда  улещує  баба,
баба  Яга  –  рогачі.
…………………….
Неусвідомлена  жаба
тисне  людей  уночі.

***
Що  є,  то  є.  Поети  з  іменами
із  малечку  припали  до  стремен.
І  пішому  до  кінного  –  ген-ген...
Але  гоноровите  до  безтями
не  додає  харизми  до  імен.

***
Кусає  легко.  Гоїти  не  вміє.
Така  удача  братії  коша.
Та  я  молюся,  –  змилуйся,  Месіє,
убий  у  серці  фарисея  змія
і,  може,  не  зів'яне  ця  душа.

***
Тузи  і  дами  ...тет-а-  тет,
і  епігони,  і  клеврети
не  дочувають,  –  [i]є  поети![/i]
Усе  перенесе  поет,
аби  любити  опонента,
якому  в  якості  валета,
не  вистачає  еполет.

***
Ніхто  не  хоче  бути,  як  усі.  
Але  ж  не  всі  паяци  будуть  барди.
А  нумо,  [i]недотуркані[/i],  мерсі,
хапати  «вопіючого»  за  фалди.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707822
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 21.12.2016
автор: I.Teрен