Як втілення пташиної ганьби,
Якій польоту воля і не сниться,
Вгодовані і ситі голуби
Боками труться біля годівниці.
Їх творчий голод поклику ущух.
Докіль годують- жерти будуть доти,
Усе одно, з брудних чи чистих рук...
Хоч наче ж мають крила для польоту,
І особисто можуть щось знайти
Без “кіпешні” приниження у зграї.
Автівки давлять, ловлять їх коти,
Немов пташиній гідності навчають...
У зграї легше. Невід"ємний дар-
Ця сіра маса... Тільки б не відбиться...
А знаєте... МЕНІ ЇХ НЕ ШКОДА.
Ех ви ж, мої невільно-вільні "птиці"...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122101017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707688
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2016
автор: Серго Сокольник