моїй прабабусі Ганні
(2 вересня 1927 - 29 березня 2012)
тихий вітерець лоскоче щоки,
погойдує сиве волосся.
так швидко промайнули роки,
від них не вбережешся.
стоїш перед очима, як жива.
шепоче вітер тихо.
востаннє ти була німа,
коли спіткало лихо.
стою навпроти побіленої хати
і ти такою білою здаєшся.
хотів би в тебе про війну спитати,
не знаючи питання ти смієшся.
як бриз морський міняє напрям,
так змінюється вигляд твій.
груди наповнюються повітрям,
неначе в вулик залітає рій.
образ твій нахабно вітер розчиняє
та в серці будеш завжди ти.
докупи пам'ять фреску по складає,
не дам тобі я повністю померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707675
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.12.2016
автор: Вадим Болдурат