У її волоссі ховаються перелітні птахи,
А від її облізлих губ пахне цигарками.
У голові переплітаються різні шляхи
Перевулками, скверами й парками.
І, куйовлячи своє золотисте волосся
Та виганяючи звідти старих птахів,
Їй стільки всього в житті довелося,
Що складеться доволі обширний архів.
Вдивляючись у власні тіні на стінах
Та наводячи пальцями їхні межі,
Вона зверталась до тиші, стоячи на колінах,
Ялозячи старі та обдерті одежі.
Ось вона, стоячи під великою люстрою,
Все крамсає, все ріже свої думки.
І заради таки лише власного устрою,
Вона вдома зачинить всі можливі замки.
І он там, на розваленому дивані,
Вона ляже і дивитиметься в нікуди.
І уже у знайомому здивуванні,
Вона піде ніким так й не знамо куди.
А у її волоссі ховаються перелітні птахи,
Від її облізлих губ пахне цигарками.
У голові переплітаються різні шляхи
Перевулками, скверами й парками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2016
автор: Чудна Пташина