Зимовий вечір землю огорнув
У ніжну павутину оксамиту.
Ще день один стрілою промайнув
Залишивши лиш спогадів намисто
В каміні ще потріскують дрива
Теплом окутаний дрімає котик.
І чаю в кружці майже вже нема,
І в ліжечко лягати неохота.
А завтра прийде новий, світлий день
Принесе зустрічі, емоції і справи…
А зранку знову хочеться лишень
З тобою випити ковточок кави.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2016
автор: Наталія Білак