людство змінюється, молодь вже не та. у нового покоління свої ідеали, інший світогляд, та й жити вони стали по іншому. дбають тільки про себе, не думають, що буде завтра, а живуть лише сьогоденням. не таке покоління ми хотіли виростити.
на кого нам тепер лишати землю нашу? я не довіряю їм. вони всі під*р*си, роздовбаї, зазомбовані своїми телефонами, тільки їх перед собою й бачать. а одностатеві шлюби? планета з глузду з'їхала. одні під*р*си будуть населяти землю, тобто людський рід увесь вимре, тому що чоловіки не можуть мати дітей.
І так думає 7/10 населення України. Люди! Оговтайтесь! Це не зупинити! Виходить, що це так заплановано самим Богом. А як ми усі з вами знаємо, то Бог помилок не робить. Хоча я в нього і не вірю, але я констатую факти.
Ми майбутнє не тільки країни, але і усього світу, але поки нам не дають змогу викладатись на усі 100%, адже закон України стосовно прав людини не традиційної сексуальної орієнтації діє лише на трудових посадах. Хоча б десь ми маємо, хоча б якесь право.Але ми ще маємо право на життя!
Ми існували, існуємо і будемо існувати! Нас не подолати, не витравити, як ховрахів зі своїх нір. Нас сотні, нас тисячі, але ви про це навіть не здогадуєтесь.
Зараз ти дочитуєш до кінця і думаєш, навіщо ти ото погрожуєш, сиди собі дома мовчки тихенько і все. Та я просто констатую факти, говорю так як воно усе є, тільки, щоправда в грубій формі.
Приймаю будь-яку критику - це для мене, як бдсм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707513
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 20.12.2016
автор: LiBeRtInA