Вимикається світло в квартирі навпроти,
важко бачити,
як причини не дістатись самих верхівок зникають.
Я втомилася опускати крила від невдалих польотів,
знаючи, що нікого це не цікавить.
Іноді здається, що замість серця у мене ластівка,
яка б’ється сильно та від болі об стіни тріпоче.
Господи, цей світ мабуть збожеволів,
тут люди допомагати не вміють і вчитись не хочуть.
Вдихнути останній ковток повітря перед падінням,
щоб в легенях не було сухо.
Я сумую за днями, коли говорила без слів.
Вірність застряла в мені по вуха,
поки сумнів на душі в’яже міцні вузли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707460
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2016
автор: Даринка Мрачек