А ми ж могли ні слова не сказати,
ні пари з вуст, ні звуку, нічичирк…
Могли, але …слова палкі і затяті
злетіли з вуст і, ніби дикий вир,
змітають досі на шляху мораль і розум,
здоровий глузд, тверезість, сенс, резон
і протидіяти несила їм, не в змозі
спинити потяг слів і на перон
зіскочити на швидкості. Упасти
хай доведеться, витерти сльозу.
Я хочу видерти себе з твоєї пащі
і до тієї ж пащі знов себе кладу...
Слова, слова... думок бентежні крила,
мов горобці - злетіли - не піймать.
Горять в душі червоних слів вітрила,
а ми ж могли ні слова не сказать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2016
автор: Meggi