Точу щоденно я своє перо,
Щоби на все в житті реагувало,
Але ж болить мені найбільше кров,
Котру в Донбасі діти проливають.
О, скільки ж там понівечених доль!
І тисячі у небо вже злетіли…
Згадаймо Іловайський коридор:
Як жити наші хлопчики хотіли!..
Чому згорали вояки в котлах
І гинули в Донецьку під бетоном?
Як спати влада уночі могла,
Коли, здавалось, у крові потонем?!
Та встояли орлята! Ні, орли
В нерівному цім історичнім герці,
Заслон, надійний, для усіх звели,
Бо в кожного з них – українця серце!..
9.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707402
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2016
автор: Ганна Верес