Жіночі портрети.
Її силуети,
яка і тобі не чужа.
Лукава усмішка,
оголена ніжка...
І хай пропадає душа.
Буває чарівна,
буває – наївна
у щирій своїй простоті.
І раптом, здається,
торкається серця.
А ми, як усі – не святі.
Омана надії.
Опущені вії
ховають агат мигдалю.
Русяве волосся
і очі розкосі,
які я і досі люблю.
На що таке щастя –
коритися ласці,
минаючи файні місця?
...............................
А ми непутящі,
тупі і пропащі
не чуємо їхні серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707241
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.12.2016
автор: I.Teрен