Всевишній Боже! Чи ти Бог, а чи Аллах?
У душі праведних вселився біль та страх:
Люцифер світом править сотні літ,
Дітей вбиває... топче ніжний квіт.
Ще нерозпущені бутони. А навіть ті,
Що зародились в материнськім лоні,
Вже спили чашу болю й полину,
В обіймах смерть зустріли... не одну.
Карай не їх... у чому їх провина?
В яких гріхах вже винна та дитина?
Іще не вміла добре говорити,
Та чашу смерті мусить пити.
О Світе! Розкайся у своїх гріхах!
Хай зійде милість та пропаде страх,
Зітри гординю, ненависть та біль,
Бо їсть тебе люцифер, наче міль.
А ти мовчиш, ідеш у інші землі,
Тебе женуть із дому сили темні,
Ти хрест святий над ними возведи,
Твій дім є там, а у чужий не йди.
Бо там люцифер теж панує-
Теж убиває та руйнує.
Невже прийшов Господній суд?
Несе тяжкі хрести вселенський люд,
Світ стогне в болю, смерті та війні...
Невже прийшли останні дні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707216
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 18.12.2016
автор: Леся Утриско