П'ята ранку. Все ще досі спить.
На небі зорі склали карту ночі.
А Ліна пише, серце не мовчить,
І місяць заглядає в сірі очі.
Рядок біжить і думку доганяє.
Горнятко кави і за працю знов,
А тихий легіт музу надихає,
І слово правди вільне від оков.
Отак "писала у шухляду",
В собі тримати не могла.
Хоч часто чула злісну канонаду,
Костенко була сильна, як броня.
Вона писала...Мовчала і писала...
Ну що ж ти робиш, Ліно? Схаменись!
Вона писала... Думала й мовчала...
Зневагу й насмішки лиш чула скрізь.
І добре, що не змовкла. Говорила.
Все на свої місця розставив час.
Її поезія дістала крила,
Торкнула струни серця кожного із нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707132
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 17.12.2016
автор: TearPrincess