ніжний вечір
я і ти,
вітер осінь розганяє,
відблиск осені простий,
тут бракує,
мабуть,
чаю.
тихий вечір каже "ні",
"випий кави – стане легше",
ти сказала: "і мені",
ще й обняла мої плечі.
притулилася умить,
і відчула серця стукіт,
осінь ніжністю бринить,
але нам її не чути.
відчуваю, що ти є,
ніжно,
щиро обнімаєш,
серце швидко-швидко б'є,
і вже навіть пахне чаєм...
..."що не так? А кава де?"...
відкрив очі – темні стіни,
вітер дав нестерпний щем,
це вже паростки осінні...
це не літня мить жаги,
це не твоє літнє личко,
це вже осені сліди,
в серці ще за літом звичка...
15.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2016
автор: Андрійчук Назарій Володимирович