У всі часи, у всі віки
ти спраглому налий води.
Хто просить хліба, дай завжди,
останній кусень розділи.
Та не ділись коханням лиш,
сховай від всіх, собі залиш.
Кого збивають з ніг вітри,
плечем своїм його підпри.
Усе, що маєш - поділи.
Воздасться це тобі завжди.
Та не ділись коханням лиш,
сховай від всіх, собі залиш.
Останнє брату віднеси,
і жебраку віддай скарби.
Не маєш що? Дай доброти
і не чекай за це хвали.
Та не ділись коханням лиш
Сховай від всіх. Собі залиш.
І людям щастя роздари,
і світ наповнений краси,
і сонце й дощ, і звук грози...
Лише кохання не дари.
Ти не даруй кохання лиш,
один цей дар собі залиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2016
автор: ОксМаксКорабель