Прикривши півлиця долонею,
Ти дивишся на світ лише усмішкою,
Єхидною та милою водночас.
Лише Джоконда зрозуміє тебе.
Твоє волосся кольору світанку
Чомусь приваблює рудих драконів,
Чи, може, твій характер, гострий чилі?
Не божевільна ти, а вільна!
Для фей у світі надто мало місця.
Зв’язавши крила з бабиного літа
І прихопивши всю поезію,
Ти залишила цю планету нам.
І знаєш, зовсім, зовсім не важливо
Якого твої очі кольору,
Бо серце олов'яного солдатика
Чомусь подібне на твоє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707046
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 17.12.2016
автор: Оля Гаврилюк