Біль тисне, душить, душу розриває,
Вуста щось тихо-тихо шепотять.
Сльозами домовину обмиває.
Свічки стікають, тьмяно мерехтять.
Думки поринули в Його минуле,
В дитинстві хаотично зупинились,
У юність безтурботну заглянули,
У молодість Його… Втомились,
Звалились стогоном на груди,
Глибоким зойком тишу розірвали...
Молилися, втирали сльози люди,
Та не втішали матір, не втішали.
Єдиний син…Для втіхи слів бракує.
Ридає, побивається, голосить,
А син не заспокоює, не чує.
А може чує… і молитву просить.25.03.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706972
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.12.2016
автор: Галина Брич