Ти про мене забув, ледве я розчинилась в тумані,
Стерла сіра імла слід цілунків на зблідлих вустах.
За спасіння душі я молилась в порожньому храмі,
І шипіли загрозливо змії на вічних хрестах.
За спасіння твоєї душі я так ревно молилась,
Бо моя вже пропаща давно. Я не каюсь, о ні!
Нам з тобою дорога до раю чи пекла стелилась, –
Ти пішов нею вгору, мене залишив у вогні.
Наче кадри кіно, я прокручую миті солодкі.
Ти умів бути люблячим, навіть якщо не кохав.
Простягни мені руку, дістань із сумної безодні!
…Ти мене загубив серед безлічі правильних справ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2016
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)