Наталочці К.
Гублять кволі хмарки у півснах
одинокі сніжинки,
мов зронив наполоханий птах
білосніжні пушинки.
Наче мрію пресвітлу, той страз
ти впіймала в долоні,
та розтанув сльозинкою враз
він в гарячім полоні...
Як в житті... – щось крізь пальці, мов сон,
як вода протікає,
нездійсненних ілюзій фантом
у душі випікає:
не збулося... не так чи не з тим,
бо тебе він не вартий...
Та вітрами розвіяний дим –
не повернеш до ватри.
Роєм спогади, мов із стропи.
Серце біль розтинає...
Що не можеш змінити – стерпи,
все на світі минає.
Відпусти без докору й образ.
Юна ще, тож на варті
жде кохання нетанучий страз
і палання у ватрі.
16.12.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706877
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Світлана Моренець