Моя зима



Здається,  все  про  зиму  написали,
Моя    ж  душа  в  рядок  несе  слова...
Дивилась  ж  бо,  як  діти  сніг  топтали
І  як  сміялась  Баба  Снігова,
Як  тихий  усміх  щастям  материнства
Коректував  цей    білосніжний  грим.
І    радощі    у  галасі  дитинства  -
В  нелічених  роками  диво  зим...
Лапатіші    все  падають  сніжинки,
Їх  не  злякає  кригою  мороз.
У  пригорщах  тепліють      на    краплинки...
Такий  от  є    в  зими  “метаморфоз”.
Хурделиця    загралася  з  вітрами,  
Мете  сніги  в  горби,  ген  на  шляхи!
Із  срібного  засніжжя    панорами,
Лиш  в  обрисах  видніються  дахи.
Я  нашепчу    у  віхолу  бажання,
Нехай  летять  у  відстань  зимову.
І  в  нашу    ніч,  що  видалась  остання,
Краєчком  щастя    спомин  відгорну.



                                                                                               

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2016
автор: Тетяна Луківська