Наблизилась до урвища,
Щоб краще роздивитися.
Щоб певно. Вряд чи ж буде ще
Нагода нам згубитися,
Нагода нам заплутатись
Долонями між пальцями.
Бодай нитки й забудеш десь
Ці між чужими пряльцями.
До урвища наблизилась,
Бо острах в спину дихає,
Бо думала й комизилась,
Поки не вчула – лихо є,
Та поки воно, клятеє,
Жалю втрат не посіяло –
Ще кілька б кадрів зняти нам
Про те, про що й не мріяли,
Про те, що шепотілося
Та з язика не сходило...
Тепер тут опинилася,
Й до краю все підходила.
До краю. Й все – лиш урвище.
І більш, і більш вдивлялася...
...і плакала, побачивши– ще
Буде все. Й це сталося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706868
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Андрій Майоров