Дорога чекає не хочеш води попити
Ти знаєш чогось не дуже мені на серці
Ну добре тоді ми будемо як магніти
Тремтіти із ритмами в тисячу мегагерців
Ти знаєш а я потрохи уже звикаю
До знаків розставлених кимось не там де треба
До спалахів сірих неба чужого краю
Де кожен чомусь не разом а сам за себе
Вирішуй чекати марно ідемо далі
Колись хтось напише про тебе в своїх романах
Бо нам ще встромляти у землю високі палі
Комусь вистачає дрібничок а нам все мало
Ти знаєш насправді нам просто замало місця
Чудова можливість забути про забобони
Дивись все життя опадає на землю листям
Допоки ти мовчки малюєш свої кордони
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706863
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Олександр Гриб