Заплакала пшениця
Надчистою сльозою,
Мо’ ненажера птиця
Набридла їй собою.
Мо’ інша є причина,
Що вмилася сльозами,
Напевно то людина
З не стійкими ногами.
Ковтнула самогону
Й людина очманіла,
Два кроки і з розгону
В калюжу раптом сіла.
Людину стало жалко
Й пшениця заридала
Так сильно і так палко,
Сльоза аж спиртом стала
Вже продається нині
Сльоза пшенична всюди,
У лавці й магазині,
Щоб не чманіли люди.
16.12.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706853
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.12.2016
автор: Георгій Грищенко