Ти знаєш, мій друже, важко
Зостатись людиною скрізь...
Так запросто легко спіткнутись,
Як зрушена з місця вісь...
Ти знаєш, мій друже, дві речі
Ту вісь вибивають з-під ніг -
Гроші і слава, - спокуси,
Що завше народжують гріх...
І , мабуть, погоджуся, друже,
Що зваба із мідних труб
Дається людині найважче
Зі всіх чоловічих згуб.
Тож, браво усім талантам ,
Що були у славі всіх зір ,-
Зостались людьми без сяйва
У власнім підніжжі гір...
Ти знаєш, як це важливо,-
Людини високе ім"я ,
Піднятись крізь терни до неба,
Щоб славу співала земля ?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706758
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова