[i]Якщо завтра не зійде сонце
І настане довічна темінь,
Буде простір пекельно чорним,
Наче в пащах космічних дір –
Все одно я прийду до тебе
У грозу, в ураган, крізь терні,
Щоб тримати тебе за руку –
Ти чекай лиш, надійся, вір![/i]
[i][b]Олександр Яворський[/b][/i]
Коли сонця вогненний промінь
Ледь торкнеться твого обличчя,
Пробиваючись крізь фіранку
Ще на заспаному вікні,
Не ховай у свої долоні
Верескових очей. То звично
Я до тебе на тлі світанку
Тишком лину з квітневих снів.
Як зірветься травнева злива
Водяним полотном на місто,
І воскреснуть забуті крила
Від стакато легких краплин –
Ця небесна ріка бурхлива,
Мов цілунків п’янких намисто.
Увійди там, де б’ється хвиля,
Кораблем… до моїх глибин.
Наче стигле солодке літо,
У мені виноградні грона
Хмелем поять вуста неспішно.
/В чаші з трунком не видно дна./
Коли сонце зійде над світом,
Я, розхристана й безборонна,
Повернусь /у любові грішна/,
Бо без тебе мене нема…
/1.04.2015/
З вдячністю автору за хвилі натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706514
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.12.2016
автор: Олена Вишневська