Так за що я тебе покохав?
Ти питала а я відповім.
Не важливо ніщо і усе,
І мене лиш думками несе.
Я не знаю повіриш чи ти,
Та брехати не маю мети,
Мов тим громом у серці горить,
Душа тліє й думками шипить.
Коли вперше побачив тебе,
Пам’ятаю казкові ті очі,
Не згадаю яка ти ж усе,
І думками мене лиш волоче.
Я кохаю за тебе життя,
Що мені лиш тебе дарувало,
Буду долі я вдячним за все,
Що уста лиш твої шепотали.
Не потрібні усі ті скарби,
Лиш тебе попрошу усміхайся,
Я кохаю й не хочу іти,
Лиш з тобою б навіки зостався.
Це банально напевно звучить,
Що кохання минає невпинно,
Та за тебе душа все болить,
І мені це в одно-час не дивно.
Так за що я тебе покохав?
Ти питала а я відповім,
В твоїм серці багато тепла,
І я хочу зігрітися ним.
13 грудня 2016 року © Андрій Анатолійович Отченко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко