Зірка засвітилася ранкова,
Місяць, як розігнута підкова…
Пухкали потроху димарі,
Ранок починався на дворі.
Ще чорніли вікна попід ранок,
Просинався виспаний світанок.
Морозець сміявся після ночі,
Ніч ховала свої зорі-очі.
Тільки Місяць в хмари не ховався,
Він сіяв, дивився, мов зазнався,
По ночах світив, як воскресав,
Бо удень ховався, чи згасав...
Зіроньки зібралися в сузір’я,
Сніг іскривсь на білому подвір’ї.
І звільнялись вікна від фіранок,
Вже світало. Йшов у гості ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706433
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.12.2016
автор: Віталій Назарук