?

Даремно  ти  про  це  сказала.  Не  треба  було  відкривати  рота.  Ти  ніколи  більше  там  не  прокинешся.  Бачиш?  Тепер  це  не  більш  ніж  картинка  в  твоїй  голові.  Ти  ж  знала,  що  не  потрібно  розказувати.
Як  думаєш,  де  ти  була?  
Це  схоже  на  найжаркіший  ранок  в  тундрі,  але  хіба  в  тундрі  є  такі  озера  і  такі  береги,  покриті  камінчиками?  Просто  мох  на  дереві,  під  яким  я  прокинулась,  нагадав  мені..
В  тундрі  нема  дерев.  І  зима  триває  8  місяців.  Але  цей  мох  чомусь..  тут,  біля  мене,  два  високих  дерева,  листя  дрібне  і  салатове,  але  це  тому,  що  на  них  якраз  впало  сонце..  На  дерево  і  на  купу  дров  під  ним.  
 Зразу  справа  і  попереду    справа,  і  далі  на  правому  й  лівому  березі  ялини,  високі  і  темні,  хоч  з-за  них  і  піднімається  сонце.
Це  подарунок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2016
автор: Надійка Голобородько