Тумановою ковдрою
Стелиться осінь пізня,
Ватрою калиновою
Горить в густому лісі.
Холодним вітром повіва
На березі ставочка,
Дощем дрібненьким засіва
Так, ніби "з"їсти" хоче.
Незатишно і сумно так
Та непривітно всюди.
Журитися не поспішай,
Бо завжди так не буде.
Визирне сонечко з-за хмар,
Туман втече в долину,
Краплі дощу засяють враз,
Як срібні намистини.
І лагідним, мов кошеня
День стане та прекрасним.
Струни серденька забринять
Мелодією щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706269
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський