Пора іде зимова,
дрібні дощи колотять у вікна знову.
Віти зігнулися до землі,
не має їм порятунку.
Вітер гуде то тихіше, то ніби завмре.
Небо - в молочній купелі купає,
посеред дня, як в надвечір'я впадає.
Темна холодна пора тяжкі хмари підгоня.
Безмежне небо холодом дихає,
сповідається над дібровами своєю мовою.
Замислююся, дощ блищить,
думки з глибини душі тащить.
Благодатна кожна пора - згодна, знаю,
та хочеться Світла Раю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706268
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.12.2016
автор: Svitlana_Belyakova