[i](Мінорні акорди нерозділеного кохання)[/i]
В нічному небі зоряні гірлянди
На небосхилі сяють мерехтливо.
Сузір’я їх цвітуть, немов троянди,
І погляди притягують звабливо.
Я вибрав серцем зірочку собі,
У серці вогник запалив кохання.
Дивився ніжно в очі голубі –
Плекав надії щирі сподівання.
А зорі також гаснуть,
Коли тепло втрачають.
Як подихи прекрасні
Душі не помічають.
Взаємністю кохання
Лиш можна зберегти.
Не всі випробування
Спроможні це пройти.
До мене Ти з’являлася у сні,
В своїй красі купалася незримо.
Лиш зверхньо посміхалася мені,
Коли натхнення загортав я в риму.
Холодною байдужістю своєю
Нестримно віддаляла наші долі.
Яскраво пролетіла над землею –
В моєму серці згасла мимоволі...
А зорі також гаснуть,
Коли тепло втрачають.
Як подихи прекрасні
Душі не помічають.
Взаємністю кохання
Лиш можна зберегти.
Не всі випробування
Спроможні це пройти.
Як зірка падала, то загадав бажання
(Лише у добрі вірю я прикмети) –
Зустріти хочу на Землі кохання,
Хай зорі в небі зваблюють планети.
А може зірочка не згасла у пітьмі,
На землю сіла десь неподалік.
І зустріч Бог приготував мені –
Шляхи Його незвідані повік.
А зорі також гаснуть,
Коли тепло втрачають.
Як подихи прекрасні
Душі не помічають.
Взаємністю кохання
Лиш можна зберегти.
Не всі випробування
Спроможні це пройти.
© S.Nemo
11.11.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2016
автор: Finist