Степ – обсмалений чорним порохом,
Степ – нині начинений залізом.
А ти – один на один з ворогом,
Що озброєний до зубів лізе.
Скільки вистоїш, рік, місяць, добу.
Втрачена міра, лишилось слово.
Ворог вже втратив людську подобу,
За прицілами лиш людолови.
Вороже – смерте, що ти накоїв,
Вороже – смерте, не схаменешся.
Час зупинився. Разом з Москвою,
Кровю святою вже захлинешся.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705976
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.12.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський