Божечку, я не жаліюся,
І не прохаю дати все ..
Я знаю, хочеш, щоб змінилася,
І справжнє віднайшла своє
Знаю, що всі мої пригоди:
Щасливий фініш, чи провал,
Дають мені таку нагоду -
Пройти навчання інтервал
І кожен вчинок, кожна думка –
То випадковість до знання,
Подій сплетіння візерунка -
Формують принципи життя
Я не жаліюсь, Боже мій,
Ні, навпаки: я дуже вдячна,
Бо ти мене підвів до мрій,
Обробку пройденних обачно
Що мала в 20-ть, то смішне..
Мала була, наївна, мрійна..
Ось 30-ть..й торкнуло мене,
Що швидкість часу аварійна
_____________________________
Себе в обіймочки зібравши -
Надала установку -
На курс свідомого життя,
Обравши власну упаковку
І смак, і колір, і чуття
Яскравіш все заграли,
Тепер ти стала мов жива,
Відкинувши примари
Ти стала слухать, а не чути,
Прибрала трохи егоїзм,
І в свій наступний іменинний лютий
Собі завдяч за певний аскетизм
Над щастям треба працювати,
І над собою в тім числі,
Свої помилки визнавати,
І не боятись далі йти
Життя ж - це гра, і ми власноруч
Сценарій пишемо собі..
Тож, прошу я, щоб завжди поруч -
Свідома я була собі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705826
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: ДрожеННікова