Дощик, сірий, з неба сіяв,
Мов осінній сум,
Як на воду птаха сіла –
Виткала красу.
Та пташина – то лебідка –
Воду ледь горта…
«Ти куди летіла й звідки?» –
Річечка пита.
«Ой, летіли ми зі сходу –
Край той у війні.
Не забуду цього зроду:
Вдарили вогні.
Над Донбасом пролітали
Разом ми з дітьми,
Й не одненьке тіло впало
З мертвими крильми.
Мій коханий, мої діти
Більше не злетять,
Не цінується у світі
І людське життя…»
Сіяв дощик з неба, сірий,
Сльози їй змивав…
Смертю знову «гради» сіють –
Бій іще тривав…
8.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705740
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Ганна Верес