Ці лапаті сріблясті сніжинки
Тихо падають згори.
І легенькі, як тії пушинки -
Рученята простягни.
Ось тобі на долоні лягає -
Цей дарунок від зими.
І на сонці барвисто сіяє -
Радість в серце ти впусти.
Геть журбу проганяй - хай гуляє..
І радій ти цьому дню.
А зима все кругом замітає..
По коліна вже в снігу.
Опустилась сніжинка в долоню.
Їй тепло своє віддай.
Хоч спливе з рук тепленьких водою,
Ти надії не втрачай.
Ці лапаті сріблясті сніжинки
Тихо падають згори.
І легенькі, як тії пушинки..
Ти долоньки не тягни..
Нехай снігом зима замітає,
Стане чистим все кругом.
Застеляє вона, застеляє
Сніжно-білим полотном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705713
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2016
автор: Ольга Калина