А ти зрадою розгойдався
Іншій - обійми свої дарував
Довго примарою не тинявся
Зірок з неба собі нахапав
Безбожно цілував чужі вуста
Словами пустими сипати вмів
Математика твоя зовсім проста
Всі "помножити" ти розгубив
І "ділитись" не маєш ти чим
Холод зради міцно стискає
Ти...ніколи не був моїм
Душа сльози солоні ковтає
Всі слова твої порожнеча
Вітру багато впустив в мої сни
Порятунком не стала втеча
Переплачу своє до весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Олена Шабанова