Вони ішли та весело сміялись,
За руки взявшись, як тоді, давно,
Щось згадували та розповідали,
Життя ж перед очима, мов кіно:
То кадр веселий, то із болем смутку,
Високий спуск, а то крутий підйом,
То в лузі ніжні-ніжні незабудки,
То край дороги знов чортополох.
Тих кадрів було у житті багато,
Воно ж не тільки мед, а сіль й полин,
Не лише радість та яскраве свято,
А лиха вистачало і біди.
Та недарма долали перепони
І труднощам був нескінченний лік,
Бо сад квітує рясно й плодоносить,
Міцний красивий, мов фортеця дім.
А діти й внуки - то найголовніше
Надбання їхнє за усі літа.
Життя ж бо свою книгу й далі пише,
У ній - сторінка їхня золота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський