Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698367
Самодостатність - тягар і тортура.
Шепіт мордує з невпинністю тура:
-"Богоподібний!.."** (Стара партитура,
Дрязкіт і дзенькіт розтрощених арф...)
Там, за дверима, терпляче і чемно,
Свита чекає його королеву.
Ковдру на спину: "Мій любий, так треба!.."
Лиш по схід сонця відпущенний кайф.
Йде. Та повернеться, певно, ізнову;
Слово її - не пуста обіця[*s*]нка!
(Справа лиш в то[*s*]му, щоб вивчити мову)
Тільки із нею кохається палко.
"Жінки своєї" він пахне...лиш тінню;
Скільки було їх?..тече безупинно -
Цілий потік, тих - "своїх" і "нічийних"...
Пив без останку, до са[*s*]мого дна!
Янгольські очі, смак ву[*s*]аєри[*s*]зму...
Темінь - розпалась!...*** ([b]тотем[/b] - наче призма)
Радість, у домі, гірляндою висне.
Щастя його - то тварина нічна!
Диво, не [b]ніч![/b].. (та чи він її гідний?)
З ни[*s*]м, як ні з ки[*s*]м ще, вона таємнича;
Мовби Медузу, він - серцем- [b]ніч vídi[/b]...
Жінка же... [b]véni[/b] й без поспіху [b]víci[/b].
**- чоловік, створений за подобою Божою, тобто,
безальтернативно, самотнім
***- так саме, як призма розкладає промінь світла
на гаму кольорів, так само і даний [b]тотем[/b] розкладає темінь на гаму радості
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2016
автор: 8 КороЛев