Мені Ти натякнула однозначно,
Себе на цій картинці я впізнав.
Пробач, що закохався необачно
І рік Тобі спокою не давав.
Тобі я щиро дякую за «чесність»,
Яку Ти розмістила на сторінці.
Своїх надій відчув я недоречність –
Терпіння чаша повна вже по вінця…
«До тебе як не тягнеться людина,
То ти залиш у спокої її…» -
Мого кохання пісня лебедина,
Слова правдиві і гіркі Твої…
Розділені стіною недовіри
Тіла і душі наші між собою.
Та (слава Богу!) ми не лицеміри
Стосунки наші підміняти грою…
У нас з Тобою різні покоління,
І погляди у нас, напевно, різні.
Звільнивши від ілюзії сумління
Душа радіє в цій годині пізній.
Тобі я вдячний за «дорослу думку» -
«Не правильним, а справжнім треба бути…»
Ти, певно, Бога втілила задумку
Мене в реальність знову повернути.
Спасибі, що ілюзії розбила –
Від щирої відвертості аж лячно!
Молитва й піст душі дарують крила…
Мені Ти натякнула однозначно…
© S.Nemo
07-08.12.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2016
автор: Finist