Помер Майдан, затихла мова,
Як смуток зранений лежить.
Чи сниться Сотні колискова…
Не скаже нам цього блакить.
Майдани вкрали і жирують…
Не наїдяться глитаї.
Як попередніки гвалтують,
Чужинці скрізь… і холуї.
Нема душі наскрізь продажні,
Собаки служать ворогам.
Пощо ті воші, гниди страшні,
Які прислужують вошам.
О боже, де ж ця гнидь береться,
Проклята в небі й на землі.
Як міль в господі не зведеться…
Знов змусять вийняти шаблі.
Десь на досвітку плаче мати,
Ламає пальці на руці.
За що ж пішов ти синку спати…
Й не сохнуть сльози на щоці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2016
автор: Микола Миколайович