Зима мені – по матері рідня,
тож сніг – мов брат, щедротний, променистий:
учора зранку завітав до міста
і радо кожну хату обійняв.
Він розбудив лопати і ковші,
і до весни - городи опечатав,
а нас закликав заново почати
життя - зі сніговицею в душі.
Я хуртовини мрій сплела в альбом -
в них ти заяскравів, мов стрічка в свято ,
тебе було так бажано й багато -
як снігу! Я раділа вам обом,
і смакувала райдужним рагу
з мовчань і сміху, винятків та правил…
…Повзла сніжинка - заблукалий равлик,
ховаючись цілунком в стулки губ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2016
автор: Любов Матузок