Краєм кімнати, конвалії карі
Сміються сміхом сріблинним...
Довгі, далекі, дальнії далі
Віють вітром вітринним...
Можливо, майже можливі мрії,
Задумані зайвим завданням.
Навіяні, ніби невпинні надії
білим бридким благанням.
Віяні всесвітом важко відкритим
Вогненно-вологі вітрила.
Мріють майбутні моря мерехтливі
Про пальми пливучої пилі.
Можливо, майже можливі мрії
Дарма довго душа десь діє.
Загублено, загнуто, забрано...
Тихо!
Раптово, ранок рушіє
Невдачі, Нещастя, Недолі,
Забудь! Замрій захмарні заходи.
Здійснити зможем забуте знов,
За будь-якої погоди!
Втрачене, віри віхола
Поверне, поновить плиття!
Добро ділами дотворимо,
Жвавій, жалісливе життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705270
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.12.2016
автор: Твоя Графоманка