йому так сильно пощастило,
що неможливо передати,
його кохана дуже мила,
і буде досить ніжна мати.
яке є щирим те кохання...
ну як він міг причарувати
цю ніжну квітку? кожен ранок
цілує, пестить, творить свято.
в обох у них той вік ще юний,
далеко їм до повноліття,
та кожен день його вже будить,
і з ним такі чарівні миті.
ну як же палко та кохає,
радіє усмішці, цілунку,
їм добре разом, часу мало,
та в серці справжній запах рути.
вона не зрадить і думками
одна із тисячі на світі,
якій не треба слави, шарму,
хоча вони ще юні діти.
знайдуть потрібну їм стежину,
відчують в серці щастя силу,
і разом будуть щохвилини,
о, як же йому пощастило...
22.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2016
автор: Андрійчук Назарій Володимирович