Вивертає та брехня нутро,
Хочеться кричати на весь світ,
А тебе не чує вже ніхто,
І не бачать рухів твоїх віт.
І стоїш, як дерево німе,
Вітер здер всю одіж твою ніжну,
Ой, болить, болить і так гризе
Та скверня ту душу непідкупну.
В очі усміхається, леститься,
Навіть цілувати тебе пнеться,
Чи це наяву чи сниться?
Яким словом все це зветься?!
Вивертає та брехня нутро,
Хочеться кричати на весь світ,
А тебе не чує вже ніхто -
Білий і солодкий скверни цвіт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705158
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.12.2016
автор: Haluna2