Вчителю, осінні ранки кличуть
Засівати острів Знань безмежний.
Журавлі світанком закурличуть
І вразливе серце розбентежать.
Стільки літ, а все, немов уперше:
Класна дошка і дитячі очі,
І вогонь, що з серця свого креше…
Вчителі – найкращі в світі зодчі!
Ліплять космонавта, журналіста,
Водія потужного експресу,
Тренера, народного артиста,
Вченого, хірурга, поетесу…
В кожному – учителя частина,
В кожному – знання його багаті.
Він з людини створює людину,
Щоб було із кого приклад брати.
Вчителю, пора осіння срібна
У житті і долі неминуча.
Не чекаєш золота і срібла –
Тільки вдячних і розумних учнів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705148
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2016
автор: Ніна Третяк