Дівчата – ми такі дівчата)
Усе, закохалась – понеслась)
Тепер вся структура твого існування,
Разом із дахом власним унеслась
І ось тобі здається – то омріяна любофф ..
Він в сердці, він зовні, він поруч..він знов..
Повільно ковтаючи п`є твою кров
Він зводить з розуму до божевілля,
Відтісняючи твій глузд на узбіччя..
І все твоє нині життеве довкілля -
Зливає пазлом в єдине обличчя
Ти вільна, ти сильна, ти все розумієш,
Звичайно, бо ти вже доросла,
Але як дитина, чомусь червонієш,
Від погляду зелених, плавлячих твій мозок
І ось вся структура, логіка, розум,
Що роблять тебе людиною,
Все те, що приваблює в світі дорослих,
Стають для тебе неважливими
Ну а далі за сценарієм:
Один одним фанатіють, малюють хеппі енд..
І як же ш хочется, щоб спільні мрії
Здійснилися в один момент
Так хочеться взаємності, відвертості і теплих слів,
І так не хочеться щоб ревнощі вбивали теємність почуттів
Дай, Боже, зберегти, зрозуміти, любити,
Образ не завдати, з повагою жити..
Щоб на світ в щасливих пар - з`являлись щасливі діти,
І щоб на заході буття, без примар – ні про що в житті не жаліти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.12.2016
автор: ДрожеННікова